Ми досить часто зіштовхуємося з людьми, яких спіткало горе. У них страшний діагноз – рак.  Щодня ми бачимо цілу низку постів з проханням про допомогу:  «Молю, благаю, стаю на коліна, допоможіть!». Нині понад мільйон українців є онкохворими.

Що стосується Київської області, то у найбільш уражених від аварії на Чорнобильській АЕС областях рівень захворюваності на рак удвічі, а подекуди – втричі перевищує загальноукраїнські показники. Головна біда полягає в тому, що в нашій державі онкохворі люди залишаються сам на сам із цим недугом, і вимушені самостійно шукати шалені кошти на лікування за кордоном. На жаль, вітчизняна медицина дуже часто виявляється не здатною вилікувати українців.

Мапа світу налічує безліч країн, де успішно та професійно лікують рак, проте рахунки для простих українців просто захмарні.  Уявіть собі, як почувається людина, котрій аби жити треба віддати щонайменше 100-150 тисяч доларів США?…

Хоча тут треба віддати шану волонтерам, які знаходять час та сили усіляко допомагати таким хворим. Так, є багато благодійних фондів та організацій, які залучаються до збору коштів.  Та як показує практика зібрати необхідну суму вчасно – дуже важко.

10 років поспіль в Україні існувала державна програма «Онкологія», яка передбачала фінансування на закупівлю ліків, апаратури тощо.  В 2016 році вона припинила своє існування і мала б відродитися вже наступного року  як «Онкологія  – 2017-2021».  Та біда в тому що на поточний рік так нічого не закупили. Сотні тисяч українців залишилися без, хоч мізерної, але допомоги.  Сьогодні експерти зазначають що дана програма  буде затверджена урядом з 2018 року, але це в тому випадку якщо вже сьогодні будуть ухвалені відповідні програми, які фінансуватимуться у наступному році. Питання: про них хтось чув?

Як би там не було, сьогодні  законотворці  не можуть забезпечити належну підтримку даної групи населення. Тому державній владі необхідно принципово виокремити онкологію, як сферу що має особливе соціальне навантаження та розробити модель реформування цієї ланки. Сьогодні  потрібно використовувати інші підходи та дієві механізми.  А те що ми маємо зараз – це низький, злиденний,  і врешті решт не європейський підхід. Напруга зростає…

Джерело: http://mykyivregion.com.ua/