Вперше отримавши виклик до національної команди, цей без перебільшення талановитий футболіст виграв з нею чемпіонат Європи з пляжного футболу 2016 року в місті Катанія (Італія). Взагалі, кар’єра цього гравця довгий час розвивалась не настільки стрімко, як би йому хотілось. Хлопець стукав у двері провідних столичних футзальних команд, але по справжньому розкритись йому допоміг саме пляжний футбол. Знайомтесь – Юрій Щериця.

– Юрію, розкажи, як починався твій шлях у футболі, хто був твоїм першим тренером ? 
– Розпочинав грати у футбол я в Київському обласному інтернаті спортивного профілю (КОІСП) в Терезиному. Першим тренером був Віктор Іванович Китриш. Мені на той час було чотирнадцять років. Ми брали участь у чемпіонаті України серед ДЮФЛ, не дуже вдало виступили, зайняли останнє місце.

– Студентські роки: охарактеризуй даний етап футбольної кар’єри…
– Після закінчення інтернату я вступив до НУДПСУ (Національний університет Державної податкової служби України). Команда грала у чемпіонаті міста Києва серед студентів та в лізі ФК «Динамо Київ». Сезон 2014-2015 був успішним для команди: ми виграли і чемпіонат Києва, і лігу «Динамо Київ». Наступного сезону амбіції були вже більшими і ми заявились на чемпіонат України серед студентів. Взагалі, чудовий був сезон, ми з першої спроби дійшли до фіналу, де в серії післяматчевих пенальті поступились Тернопільському університету.

– Того сезону ти ще й як бомбардир розкрився?
– Так було діло, мені вдалось чотирнадцять разів відзначитись у воротах суперників, що дозволило стати найкращим бомбардиром.

– Розкажи про свій футзальний етап кар’єри?
– Навчаючись у НУДПСУ, я грав тільки на великому полі у звичайний футбол. Взимку у нас була пауза, а в місті проходив чемпіонат з футзалу. Президент команди «Скидка» Олександр Репеха запросив мене спробувати свої сили у новому для мене різновиді футболу, допоміг адаптуватись. Загалом саме «Скидка» зіграла важливу роль у моєму становленні як футзаліста. Адже команда грала і у Бізнес-лізі, і у чемпіонаті Києва. У мене завжди була можливість розвиватись, грати проти сильних суперників.

– Які враження від Всеукраїнського фіналу АФЛУ, до якого потрапила «Скидка» за підсумками сезону?
– Після перемоги у столичному чемпіонаті, ми поїхали до Житомира на Всеукраїнський фінал АФЛУ. Там виступили, м’яко кажучи, не дуже. На турнір приїхали найкращі команди України, рівень був дуже солідним. Вийшовши з групи, ми зустрілись у ¼ фіналу з вінницьким Енергетиком. За хвилину до завершення матчу вигравали 3:1, але якимось неймовірним чином примудрились звести основний час до нічиєї. А в «футбольній лотереї» щасливий квиточок випав саме суперникам. Хочу відзначити, що того сезону у нас був дуже сильний склад, вважаю, ми були гідні чемпіонства.

– Далі у твоєму житті з’явився ФК ХІТ…
– Команда тоді виступала в Першій лізі. Але затримався я у ХІТі ненадовго, як мені сказали, не підходив під їхній стиль гри. Я знову опинився у «Скидці», з якої і починав свій футзальний шлях. Хочеться подякувати тренерові «Скидки» Віктору Пантелейчуку за його тренерський підхід до кожного футболіста та за шанс проявити себе на такому рівні.

– Наскільки нам відомо, зараз ти виступаєш у чемпіонаті Німеччини, що досить екзотично. Розкажи про нього?
– Так, це факт, такий досвід також є. Але, чесно кажучи, там усе тільки розпочинається і не хочеться про це сильно розповідати. Прийде час і ви про усе дізнаєтесь.

– Чи не було запрошень від професійних клубів?
– На жаль, на даний момент, запрошень від професійних клубів я не отримував.

– Якщо брати професійний рівень, де і в якому чемпіонаті хотів би пограти? 
– Що стосується великого футболу, то мені дуже імпонує гра каталонської «Барселони». Сам чемпіонат Іспанії також подобається, він більш технічний у порівняні з іншими. Футзальні ж смаки також десь в районі Піренеїв…

– Як щодо кумирів серед футболістів?
– Без варіантів – Роналдіньйо. За його грою можна спостерігати вічність!

– Розкажи про пляжний футбол, як потрапив на пісок?
– У пляжному футболі я грав за столичну команду «Гріффін». У 2016 році ми стали чемпіонами, обіграли у фіналі саме ХІТ з рахунком 4:2. Після цього ми поїхали на чемпіонат України з пляжного футболу, перемогли у фіналі «Артур Мьюзік» з рахунком 6:5. Саме той сезон став визначальним, і вже коли збірну почав тренувати Євген Варениця, я отримав запрошення до лав збірної.

– Що тебе приваблює у пляжному футболі?
– Це видовищна і дуже динамічна гра, щоправда, від футболіста вона вимагає фантастичної фізичної підготовки, адже грати на піску при +30 дуже складно.

– Розкажи про переможний для збірної України чемпіона Європи. Які емоції були після фінального свистка? Чи одразу зрозуміли, що стали чемпіонами?
– Чемпіонат Європи з пляжного футболу для нашої збірної виявився успішним – ми стали чемпіонами. Дуже важкі ігри були на шляху до фіналу. Але ми все таки пройшли до головного матчу, де зустрілись з Португалією, командою, яка обіграла нас у фіналі минулого року. Усі хотіли реваншу, хотіли довести, що ми можемо їх обіграти. Так і сталося – ми святкували перемогу з рахунком 2:1. Після фінального свистка я не вірив у те, що ми стали чемпіонами, емоції неможливо передати (вперше потрапивши у збірну, поїхавши на ЧЕ, я його виграв, це якась фантастика). Після повернення додому, в аеропорту Бориспіль нас зустрічала велика кількість вболівальників і близьких людей, які нас підтримували на батьківщині протягом усього чемпіонату. Я дуже вдячний Євгену Валентиновичу, який повірив у мене і дав такий шанс.

Віталій Малимон, TextLab Group, спеціально для ​futsalua.org

Джерело: http://futsalua.org